Порівняння як засіб вираження мовленнєвої виразності

Цікавим  матеріалом для створення  естетичних ефектів є порівняння, оскільки лінгвістична сутність порівнянь виявляється у зіставленні двох явищ, предметів, фактів для пояснення одного з них за допомогою іншого. Стилістична роль порівнянь полягає у виокремленні яскраво вираженої специфічної риси того предмета чи явища, з яким порівнюють інший предмет чи явище.

Індивідуальне образне порівняння знаходить лексико-семантичну підтримку в тексті творів Миколи Хвильового: Море завше нагадує мільйони років... Бо й пісні були салоні й забуті, мов мільйони літ [X: 208, 210]; ...Очі блищать, як спілі вишні після дощу... Цвіли очі, як спілі вишні після дощу [X: 131,135]; То було діло юнакове – ясного, мов голубе небо, буйного, неначе буря, і гордого, як сокіл... Про жінку молоду, красуню – ясну, мов голубе небо, буйну, неначе буря, і горду, як сокіл... [X: 282, 284].

Порівняльні конструкції у прозі Миколи Хвильового, поряд із традиційними формами вираження (поширені і непоширені вирази із сполучниками і частками як, мов, немов, ніби та ін.; іменникові форми в орудному відмінку), реалізуються через багаточленні структури літературно-книжного типу, ускладнені підрядними реченнями: І плентаються люди – білі, незнайомі, забуті, як далека Іспанія, як троглодитний вік. коли люди ловили за хвіст леопарда й тут же його роздирали, щоб з’їсти [Х: 302]; Він раптом пізнав якусь невимовну розгубленість, ніби на нього насувалась безвихідна сила [Х: 430]; Твоє волосся пахне, мов виноградне вино [Х: 223].

Показовим для синтаксису письменника є редукція (процес або дія, що спричиняє зменшення, спрощення чогось) означуваного в контекстах із порівняльними конструкціями. Напр.: На березі [виблискує], як хрусталь, медуза [Х: 315]; Вівдя тихо, лагідно [говорить], наче за далеким обрієм  тьмяна  тиша [Х: 203]; Але це було [сказано] так холодно, ніби зима, і непривітливо, ніби глибока осінь [Х: 392]. У вторинній функції – об’єкта індивідуально-авторських порівнянь – уживаються:

1)         найменування осіб, що викликають асоціації з романтичними символічними творами:  ...Моя епоха, як та прекрасна незнайомка,
вискочила, схотіла мене в обійми, затуманила мій мозок і раптом
зникла [Х: 455]; ...Фаркне перламутровий ранок. Задумається за
ставком – рожевий, чуйний, як сентиментальний юнак, і здивовано
подивиться на світ повноросими очима [Х: 355]; І дрижить підо мною
земля, мов полонянка з диких озер ! [Х: 364];

2)    текстові структури, що змальовують картини пейзажу: Потім
раптом ртуть падала  так  низько, ніби дальні небесні верхів’я
розірвали трикутники печальних гусей, що летіли у вирій з
вологодських сіверних озер [Х: 414]; Але він теплий і близький, як
неньчина рука з синьою жилкою, як прозорий вечір у червінцях осені
[Х: 155];  ...І моя радісна Марія кладена моє чоло свої духмяні
кучеряшки й   пахне, як юність, як безмежні дороги в прекрасний
невідомий край [Х: 307];

3)         зооморфізми та номінації рослин: ...Я страшенно шкодую, що
мені не судилося родитись таким шикарним, як леопард [Х: 307]; У неї
такі тугі зітхання, як яблука з антоновки [Х: 552]; І думаю що мислі на
тему „людина“, поки існує земля, завжди будуть свіжі, як наливне
яблуко на яблуні [Х: 355];  Недалеко  й  калюжа, а в калюжі
вовтузиться сонце, як порося [Х: 220]; О, Варвара спокійна, як курка
на сідалі [Х: 222];

4)    астрономічні, географічні назви: Я такий же химерний, як
Сатурн в хаосі планетарного руху [Х: 188]; Внизу духмяна ріка, далі
піски, як нова Сахара [Х: 309];

5)         імена культурних, політичних діячів: Тоді сниться мені другий сон.

На краю оселі, де праворуч порожній майдан і старовинна козацька церква, стоїть хатка на курячих лапках. І хатка, мов казка, мов пушкінська няня, як Гофман, як бризки Уайльда, як ночі, що тисяча їх і одна [Х: 417]; Чи розкажу тобі, як співають наші дівчата біля шведський могил, коли пісня з буряків, як сіроока жура, як геніальний Леонтович у бур’янах мого степового краю? [Х: 301]; І пливе мій радісний біль у столітні далі, і мій біль, мов перша пастораль про золоторунну Хлою... [Х: 364].

Отже, порівняльні конструкції мають первину і вторинну конструкцію і використовуються як стильовий прийом прози Миколи Хвильового.