Синонімія як засіб вираження мовленнєвої виразності

Синонімія – одна з характерних ознак лексичного розмаїття мови творів Миколи Хвильового. Різноманітними є способи введення синонімів у художній контекст. Здебільшого синонімічний ряд складається з трьох і більше слів для того, щоб наголосити на якомусь явищі, деталізувати його, Микола Хвильовий використовує мовленнєві синоніми, напр.: Вона шукала світло шукала, найшла, полетіла, влетіла [Х: 299]; Блуза колір хакі, без ґудзиків, колір хакі – це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує, по ярках, по бур'янах, біля шахти – де колір хакі [X: 155-156]; Вітер носився по Комарівці – чіпкий, колючий, жорсткий [Х: 129].У наведених прикладах автор ампліфікує виразні метафоричні дієслова, що надає особливого динамізму розповіді, дає змогу уникнути розтягнутих описів.

Ампліфікацію, тобто нагромадження синонімів або однотипних виразів для підсилення емоційного впливу вислову [75, с.277], автор уживає цілком свідомо. Адже накопичення однорідних слів дає йому змогу пожвавити текст, економними засобами змалювати цілісну картину, насичену фактами, уникнути розтягнутих описів. Напр.: Іде світанок анемічний, матовий, зажурений [X: 191]; В обід прийшов до Марії Гофман – гладкий, ласкавий, суворий паровик на парах, тиха мудрість [X: 209]; Марія вдень була струнка, пружиста, гірської породи, а в білках стояла зелена вода [X: 209]; Вона шукала світло – шукала, найшла, полетіла, влетіла [X: 299]; ... Підводилося сонце – червоне, заспане, невмите [Х:134].

Крім  загальновживаних  синонімів,  трапляються  текстуальні  або контекстуальні, коли у різних за значенням слів виникає семантична спільність, але тільки в певних контекстах, напр.: Зорі казково жевріли над віллами, над лісом: бавились, перелітали, сковзались над ставком [Х: 159].

На основі синонімії будуються стилістичні фігури, що є частотними у мові творів Миколи Хвильового. Однією з них слугує стилістична фігура – тавтологія, коли поєднання однокореневих слів використовується для підсилення експресивних відтінків позначуваних ними понять: ... Жила-була велика імперія – дроти, ліси, тракти [Х: 223]; Але не в цім річ: під шабером-махером я розумію не тільки сконденсоване шахрайство з чорної біржі.., але й типів подібних до Хлоні [Х:441]; Він навіть подумав з іронією: «А людина – людиною це філософія сіренького дня: навіть великий біль стихає, коли підходить маленький, але ближче» [Х:439].

Важливе місце посідає особлива стилістична фігура, що використовується як засіб логічного виокремлення, – посилювальний повтор. Повторення однієї лексеми у супроводі інших слів увиразнює її якості, як-от: По дорозі виростали ...білі крила будівель [Х: 344]; Раз у раз підлітали білі крила будівель [Х: 346]; Цвітуть діти, ростуть з молодняком дубовим, бронзові шиї, очі блищать як спілі вишні після дощу. ...Очі йому теж, цвітуть, як спілі вишні після дощу [Х: 131].

Ампліфіковані стилеми, виконуючи власне-орнаментальну функцію, поглиблюють багатогранність авторського зображення світу, посилюють експресивність художньої оповіді. Напр.: Словом, я до безумства люблю небо, трави, зорі, задумливі вечори, ніжні осінні ранки, коли десь летять огнопері вальдшнепи, – все те, чим так пахне сумно-веселий край нашого строкатого життя [Х: 123].

Отже, використання синонімів у творах Миколи Хвильового характеризується зіставленням в одному синонімічному ряду нейтральних і стилістично забарвлених слів, стилістичних фігур, нагромадженням синонімічних одиниць.