Експресивне використання епітетів

Епітетною семантикою наповнюються іменникові, прикметникові, дієприкметникові компоненти у субстантивних словосполученнях, а також прислівникові означення.

Стилістична  функція  епітетів  полягає в  тому, що  вони  дають  змогу показати предмет зображення з несподіваного боку, індивідуалізують якусь ознаку, викликають певне ставлення до зображуваного.

Функціонально-стилістичний аналіз епітетів виявив, що особливою стильовою активністю відзначаються кольористичні епітети. Вони представлені двома групами:

а) епітетами на позначення реального кольору: Я любила заходити,
й на луки, любила запах осоки й це зелене море трав,  що хлюпотіло
за   рікою... [Х: 488]; Збоку   воює   розправляло   свої   малинові крила
золоте, як і завжди, невідоме сонце [Х: 489];

б)    емоційно-оцінними означеннями з метафоричним та символічним змістом: За повіткою дзюрчали потоки й виносили свою пісню в голубу невідому даль [X: 596]; ...Із сходу находить синя гроза [Х: 225];  І сьогодні коли  голубине небо,  коли  вітер  стиха лоскоче мою скроню, в  моїй душі  васильковий сум [Х: 155]; Фантазії  розцвітали під блакитним небом [Х: 147].

Активність уживання кольороназв синій, голубий, блакитний,
васильковий   та  спостереження   за   їхніми   семантико-стилістичними особливостями у контекстах різних творів дало змогу запропонувати інваріантне тлумачення символічного змісту цих ключових слів у прозі письменника. Таким вважаємо уособлення романтичних прагнень людини до гармонії, краси, поривання до омріяних ідеалів майбутнього, до незвіданого, незбагненного.

Індивідуально-авторське моделювання картини світу виявляється в семантиці лірико-психологічних епітетів типу байдужий очерет, хмурі димарі, невеселі дороги республіки, сторожкі ночі або ...А за холодними станціями завиють вовки на журний холодний семафор [Х: 157]; Тоді знову відходить у дикий і німий степ [X: 158]; Ішла м’ятежна епоха [Х: 305].

Піднесено-патетичні конотації властиві лірико-романтичним епітетам із відтінком значення «щось фантастичне, казкове»: уявні палаци майбутнього щастя, патетична душа, тіні середньовічних лицарів,  тупіт фантастичних коней тощо.

Характеристичні епітети на позначення зовнішнього та внутрішнього портрета персонажів називають постійні та ситуативні ознаки: ...Ну а Оришка – уїдлива, шоколадна баба [Х: 243]; Товариш Жучок – це тільки «кіт у чоботях» із жвавими рухами, з бузиновим поглядом [Х: 157]; І Льоля надзвичайно наелектризована [Х: 357].

Важливе місце у мові творів Хвильового посідають одиниці із заперечним компонентом не-, співвіднесені з постійним прагненням автора та його героїв сказати цьому світу «ні» і тим самим імплікувати, утворюючи умовне висловлення, бажану поетичну реальність. Так, конкретне явище, яке позначається поряд з іншим префіксованим прикметником, сприймається у двох вимірах, що вносить у твір емоційно напружену тональність, напр.: Над містечком пролітали весни, перельотні птиці та ще якісь невідомі вітри з невідомих країн [Х: 538]; ...Глибокою пустелею відходить голубе небо у невідомий дальній димок [Х: 193]; Іще проходив невідомий синій листопад, ...заходив під стріхи й відходив за вітрами, такий же невідомий, невідгаданий і мовчазний [Х: 206]; І на невідомих азіатських верхів’ях підвелась грізна постать... [Х: 176]; ...І не любили вони старого газетяра, бо був невідомий невідомо звідкіль і похмурий [Х: 292]; Сигнал був якийсь незвичайний і тривожний [Х: 574];                     ...Скрадалися полинялі соняшні дороги до   незнайомих горизонтів [X: 209].

До речі, образ горизонту сутнісний для естетики письменника як уособлення грані, за якою відкривається інший вимір буття.

Носієм ліричної експресії слугує улюблений авторський епітет неможливий, який також формує нестандартну лексичну спонукальність, наприклад: неможливе узлісся, неможливі дні, неможливі хвилини, неможливо давно, неможливий ревком, неможливим цвітом.

Отже, один із секретів художньої майстерності Миколи Хвильового – використання епітетів, коли «шматок дійсності»  не просто фіксується словом [78, с.10], а опосередковано пов’язується  з низкою образних уявлень, співвіднесених між собою асоціативно.